Поїсти, поспати, курнути "травички", сходити в кіно на прикольний блокбастер - це все для сучасного людства вже звичка. Бажання гарячі, мов жовтий фломастер. Машини розкішні, кофтинки гламурні, книжки тільки ті, що читає тусовка, плітки про фінанси і справи амурні... У цьому житті ми всього лиш масовка. Слухняно повторюєм завчені фрази, майстерно вдаємо кохання і сльози. Наш розум поволеньки входить у фазу відсутності мрій і арктичних морозів. Живемо усі, як на автопілоті. Ми живимо тіло, забувши про душу. Тому і стрічаємо ранки в скорботі. Тому і самотність за серце нас душить...
