Яким ти дивом сповнена, людино, Що світ цей бачиш в різних кольорах? Що намалюєш з образа картину, Передаси її всю у тонах. А ніжність і любов наповнені красою І фарбами природи так насичені вони: Вогонь - яскравим світлом, А вода - прозорою росою На всі часи: і миру, спокою, й війни. Природа все сама створила, А ти несеш у душу кожного із нас Цей Храм Краси, де образи й світила - Над ними непідвладний навіть час. Так точно вимальовуєш ти сонця подих, Зірок народженість у всіх тонах.... На Гору Всесвіту ти образами сходиш, А в смертних просто сльози на очах.
