Дозволь згадати, Як востаннє Ми зустрілись у буревіях, Що шкодували за нас, Коли, нарешті, зігрілися. Та час сплинув. І крізь трембіту Крижинки слів Зібрали початок Нашого буття, Зліпивши з нього Царство солодкого минулого. Але досить! Бо вже нудить від ласощів. Краще скуштую Чогось пікантного... - Офіціанте! Меню завтрашнього, Будь-ласка!!!
