Ти впізнаєш мене серед сотень стандартних облич, і почуєш мій сміх у дзюрчанні весняних струмочків. Ти всі біди свої у далекому "вчора" залиш, розфарбуй свої сни у червоні і жовті пасочки. Ти відчуєш мій гнів у бурхливому шумі грози, поцілунки мої обпечуть твої білі долоні. Ти похмурі думки у кишенях штанів не носи, а продай їх мені за чотири із лишком мільйони. Ти вгадаєш момент, коли зіркою в небі зійду, коли сонцем твоїм стану я ще на тисячу років. Ти не думай про те, чи опинимось в райськім саду, а живи і кохай, поки твій берегтиму я спокій...
Яворська рулит это я кажу пІДНЕБЕСНИЙ! я часто т задумуюсь що таке Любов в нашому бурхливому і невгамовному світі і чому гогось треба берегти і від чого коли і так все менеця... мабудь це Боги плутають мої думки, а може явже пережив свое кохання?
