Ця ніч, мов загорнута в смуток, в навушниках - знов Вакарчук. Гріхів невідмолених згусток до серця крадеться... Мовчу, боюся почути свій голос - він згірк від пустої брехні. Відміряв безжалісний Хронос так мало годин для весни, так мало хвилин для любові... Без тебе я вже не лечу. Не бійся, все буде чудово: в навушниках - знов Вакарчук...
