Задовольни своє творіння

Чого ховаєшся

В своїх знаміннях,

Чого морочиш

Присутнім голову?

Чого твій струм

Блищить у темряві,

І ти з переляку тікаєш в безодню?

Чому ти мовчиш,

Коли тебе благають?

Чому ти приходиш,

Коли не чекають?

Чому це на тебе і секс

Натякають,

Ховаючи в джинси

Спітнілі долоні?

Чому перед тобою

Стають на коліна?

Ти заздриш, коли нам

Солодко і соромно.

На голу людину

Лягає людина,

Підкорюючи розум статевому потягу?

Кого ти рахуєш, коли мільйони

Гинуть у війнах, без жалю і розпачу.

Ти Одновласний

І майже Єдиний

Дивишся, як каламутить природа

Душу без часу, сутність без простору,

Начебто шрами – це наша врода?

Може, схоплю тебе в небі за бороду

І притягну до свого коліна.

Задовольни без зайвого репету

Дурне, жалюгідне,

Любиме створіння.